Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
полонений — ім. (той, кого взято в полон), бранець; полонянин; військовополонений (під час війни); язик (від якого можна дістати потрібні відомості) … Словник синонімів української мови
полонений — дієприкметник від: полонити полонений 1 прикметник полонений 2 іменник чоловічого роду, істота про людину … Орфографічний словник української мови
плонѢний — полонений … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
Смилянский — Леонид Иванович (1904 ) украинский советский писатель. Р. в г. Конотопе, в семье железнодорожного рабочего. В 1928 окончил в Киеве Литфак и аспирантуру. Активный член литературных организаций Гарт, ВУСПП, один из организаторов комсомольского… … Литературная энциклопедия
бранець — нця, ч., нар. поет. 1) Полонений, військовополонений. 2) діал. Рекрут, новобранець … Український тлумачний словник
полоняник — а, ч., фольк., заст. 1) Полонений (у 2 знач.). 2) зах. Сірий ведмідь, що живе на полонинах … Український тлумачний словник
полонянин — а, ч., фольк., заст. Полонений (у 2 знач.) … Український тлумачний словник
язик — а/, ч. 1) Рухливий м язовий орган у ротовій порожнині хребетних тварин і людини, який допомагає захоплювати, пережовувати й ковтати їжу, визначає її смакові якості. || Страва, приготовлена з цього органа деяких тварин (перев. коров ячого або… … Український тлумачний словник
виполонений — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
полонянин — іменник чоловічого роду, істота полонений рідко … Орфографічний словник української мови
